Розвиток «розумних» пристроїв змінив наш спосіб взаємодії з контентом онлайн. За даними опитування Microsoft 2025 року, 60% користувачів готові до того, щоб ШІ-агенти замінили традиційні вебсайти для завдань, повʼязаних з онлайн-покупками,, подорожами, плануванням і управлінням фінансами.
Бізнес також підхоплює цей тренд: ще у 2024 Gartner спрогнозував, що до 2028 року 30% компаній зі списку Fortune 500 пропонуватимуть клієнтський сервіс через єдиний ШІ-канал, що здатний обробляти текст, зображення та звук
Це означає, що людство вступає в еру Zero UI.
HBJ розповідає, у чому суть явища і хто саме взаємодіятиме із продуктом тепер замість людини.
Що таке Zero UI
Zero UI (нульовий користувацький інтерфейс) — це парадигма взаємодії, за якої на зміну традиційному графічному інтерфейсу приходить, зокрема, взаємодія через дотик, контекст, навколишнє середовище, жести та розпізнавання голосу.
Ідея Zero UI зʼявилася ще у 2015 році. Її запропонував дизайнер Енді Гудман, який вже тоді передбачив поступову відмову від екранів.
Концепція нульового інтерфейсу почала розвиватися із появою IoT — «інтернету речей». Зараз, в епоху ШІ-агентів, вона стає реальністю.
Як LAM стає користувачем ваших продуктів
Генеративний ШІ на основі LLM еволюціонує в агентський, що працює на базі LAM-алгоритмів.
Перший продукт на їх основі представили у 2024 році на виставці CES, саме тоді термін Large Action Models — LAM — й увійшов в обіг. Як й LLM, LAM-алгоритми розуміють мову, але не генерують відповіді, а виконують дії.
Що таке LAM / YouTube
Тобто, вони здатні планувати завдання, ухвалювати рішення, використовувати онлайн-інструменти, працювати з інтерфейсами та API без постійної участі людини. LAM діє за принципом listen – think – act (почуй — подумай — дій), тоді як LLM працює по ланцюжку listen – think – speak (почуй — подумай — скажи).
Користувач лише озвучує LAM намір, а модель виконує його самостійно. Наприклад, знаходить і підключає необхідний бізнес-інструмент або встановлює застосунок.
За такої взаємодії користувач залишається на рівні нульового інтерфейсу. ШІ-агент самостійно обирає інструмент за заданими параметрами, встановлює його, проходить авторизацію і вносить оплату.
Приклад LAM-рішення — Claude Cowork, який з дозволу користувача може, приміром, впорядкувати файли на його компʼютері.
Що робити продуктовим компаніям в епоху ШІ-агентів
ШІ-агенти не бачать екран так, як користувач, — тож ми маємо відходити від звичних візуальних інтерфейсів. Але якою стане взаємодія людини з продуктом?
Гуру UX-дизайну Якоб Нільсен пророкував смерть UI у 2027-2030 роках. Причина — те, що користувачі припинять самостійно відвідувати вебсайти — натомість це робитимуть агенти. Тому компаніям більше немає сенсу вкладати гроші і час у побудову інтуїтивних інтерфейсів.
Однак прогноз Нільсена розкритикували. Зокрема, Асад Кемаль, UX Executive & Design Strategist, сказав, що ШІ-агенти не замінять дизайн інтерфейсів і не витіснять людей з процесу взаємодії. Просто роль людини в цій взаємодії зміниться: вона керуватиме процесами у «когнітивній співпраці» з ШІ, і нам будуть потрібні спеціалісти з такої взаємодії.
Пізніше Нільсен пом’якшив свій радикальний підхід і презентував концепт генеративного UI. На його думку, в майбутньому інтерфейс буде в реальному часі створюватися під кожного користувача.
Дизайнер наводить приклад з банкінгу: коли користувач зайде у застосунок, щоб оскаржити транзакцію, йому не доведеться блукати ланцюжком Меню > Підтримка > Претензії > Історія. ШІ передбачить його намір на основі недавньої взаємодії з транзакціями і згенерує індивідуальний мікроінтерфейс, що міститиме лише деталі релевантної транзакції й кнопку «Оскаржити».
Ймовірно, обидва експерти мають рацію — у випадку з B2C-продуктами дійсно слід чекати на індивідуалізовану взаємодію, а B2B-ринку повне зникнення інтерфейсів здається більш реальним.
Проте що робити компаніям зараз? Усвідомити, що частка ШІ-агентів серед користувачів буде тільки зростати, проте від UI-інтерфейсів відмовлятися поки рано.
ШІ-агенти, що звертаються до API, демонструють кращі результати, ніж ті, що користуються GUI (графічним юзер-інтерфейсом) або працюють через браузер.
Тому продуктові бізнеси мають рухатися до парадигми API-first, коли проєктування інтерфейсу прикладного програмування є пріоритетнішим за розробку графічного інтерфейсу.
