Українська анімація пройшла шлях від мальованих шедеврів Київнаукфільму до повнометражних 3D-стрічок, які виходять у прокат у десятках країн. Нині українські мультфільми збирають нагороди на міжнародних фестивалях, а вітчизняні студії працюють і над власними історіями, і над проєктами для світових замовників.
HBJ розповідає, які стрічки варто подивитися всією родиною, які студії формують обличчя індустрії та чому класика досі не втрачає чарівності.
Головне в матеріалі
Київська анімаційна школа 1960–1980-х подарувала класику, яку дивляться досі: «Як козаки…», «Пригоди капітана Врунгеля», «Капітошку».
«Мавка. Лісова пісня» студії Animagrad стала найкасовішим мультфільмом в історії українського прокату і вийшла в кінотеатрах інших країн.
Сучасна українська анімація поєднує 3D-технології, сервісну роботу для світових замовників і авторські короткометражки, які отримують міжнародні нагороди.
Українська анімація: коротка історія від Київнаукфільму до сьогодні
Системна історія української мальованої анімації почалася наприкінці 1950-х, коли на кіностудії «Київнаукфільм» з’явився анімаційний цех. Першою роботою стала «Пригоди Перчика» Ірини Гурвич (1961), а вже за кілька років київська школа мала власний впізнаваний почерк: яскраву графіку, іронію та любов до фольклору.
Золота доба припала на 1960–1980-ті.
Саме тоді Володимир Дахно створив серію «Як козаки…», де троє друзів — Грай, Око та Тур — потрапляють у кумедні пригоди на кухні, у дорозі, на футбольному полі тощо.
Давид Черкаський зняв «Пригоди капітана Врунгеля», «Доктора Айболить» та «Острів скарбів» — стрічки з неймовірною музикою й динамічним монтажем.
Борис Храневич подарував дітям «Капітошку», а Єфрем Пружанський — оригінальну «Алісу в країні чудес».
У 1990-х галузь пережила складні часи: фінансування майже зникло, багато аніматорів пішли в рекламу або виїхали за кордон. На базі анімаційного цеху постала студія «Укранімафільм», яка продовжила традицію в дуже скромних умовах. Відродження почалося у 2010-х, коли з’явилися державна підтримка кіно, приватні інвестори та нове покоління фахівців, вихованих на комп’ютерній графіці.
Сучасні українські мультфільми, які варто подивитися
Сучасні українські мультфільми вже конкурують із голлівудськими стрічками в кінотеатрах. Ось три повнометражні роботи, з яких варто почати знайомство.
«Мавка. Лісова пісня» (2023)
Найвідоміший мавка мультфільм створила студія Animagrad (FILM.UA Group) за мотивами драми-феєрії Лесі Українки. Режисерами стали Олександра Рубан та Олег Маламуж, а роботу над стрічкою почали ще у 2015 році. Це історія кохання лісової берегині Мавки та музиканта Лукаша, яким протистоїть жорстока Килина.
Мультфільм став найкасовішою анімацією в історії українського прокату: за 15 тижнів він зібрав понад 150 млн грн, а потім вийшов у кінотеатрах Польщі, Фінляндії та інших країн. Підійде для дітей від 6 років і дорослих. Франшиза продовжує розвиватися: у 2026 році вийшов ігровий фільм «Мавка. Справжній міф» режисерки Катерини Царик. Після кінопрокату він з’явився на Netflix.
«Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» (2018)
Ще одна робота Animagrad — пригодницька казка про мандрівного артиста Руслана, який рятує принцесу Людмилу від злого чаклуна Чорномора. Стрічка з бюджетом близько $3,7 млн зібрала у світовому прокаті приблизно $6,9 млн.
«Микита Кожум’яка» (2016)
Повнометражна 3D-казка про хлопця, який вирушає на пошуки батька й стикається з драконами та чарами. Стрічка показала, що українська студія здатна створити конкурентний сімейний фільм за власною ідеєю, і проклала шлях для наступних проєктів.
Нові українські мультфільми з’являються і в незалежних студіях. Наприклад, у 2026 році представили перший фрагмент 2D-стрічки Костянтина Федорова «Наша Файта» із закарпатським колоритом. Більшість повнометражних хітів доступні на легальних онлайн-платформах і стримінгах — точні сервіси варто уточнювати перед переглядом, бо права на показ часто змінюються.
Українські мультфільми для дітей і всієї родини
Українські мультфільми для дітей охоплюють усі вікові групи — від коротких пісеньок для малюків до пригодницьких історій для школярів. Батькам варто орієнтуватися на тривалість і темп:
для дошкільнят краще обирати серії по 5–10 хвилин;
для дітей 7–12 років — повнометражні казки на кшталт «Мавки» чи «Микити Кожум’яки».
Для наймолодших добре підходять класичні короткі стрічки: «Капітошка», «Лисичка з качалкою», «Як їжачок шубку міняв». Вони прості за сюжетом, мелодійні та вчать доброти без зайвого моралізаторства. Школярам сподобаються оновлені пригоди козаків, які «Укранімафільм» повернув на екрани в нових серіях, а також анімаційні екранізації народних казок.
Україномовний контент активно росте на YouTube і стримінгах. Багато студій викладають короткі серії безкоштовно, а великі франшизи виходять у форматі мультсеріалів: зокрема, Animagrad разом із французькою компанією TeamTO працює над 3D-серіалом про Мавку. Тож українські мультики сьогодні — це не лише ностальгія батьків, а й повноцінна альтернатива іноземним каналам для щоденного перегляду.
Українські короткометражки та авторська анімація
Авторська короткометражна анімація — сфера, де Україна найчастіше здобуває міжнародні нагороди. Тут митці експериментують зі стилем, технікою та темами, які рідко потрапляють у комерційне кіно.
Яскравий приклад — пластилінова стрічка Степана Коваля «Йшов трамвай №9», яка у 2002 році отримала «Срібного ведмедя» Берлінського кінофестивалю.
Серед свіжих успіхів — анімаційний фільм Микити Лісового «Київський торт»: у 2026 році він переміг в анімаційному конкурсі латвійського фестивалю 2ANNAS і потрапив до шортлиста European Film Awards у категорії короткометражного кіно.
Важливу роль у розвитку авторської анімації відіграють фестивалі. Найбільший в Україні — Linoleum, який у 2026 році пройшов у Києві вже втринадцяте. Його програма поєднує світові прем’єри, ретроспективи класики та нові формати: фестиваль навіть оголосив окремий конкурс короткометражок, створених із використанням штучного інтелекту. Саме на таких майданчиках молоді автори знаходять продюсерів і першу аудиторію.
Українські анімаційні студії, якими можна пишатися
Сучасна індустрія тримається на кількох великих гравцях і десятках незалежних команд, які поєднують власні проєкти із сервісною роботою.
Animagrad. Студія у складі FILM.UA Group — автор «Микити Кожум’яки», «Викраденої принцеси» та «Мавки». Animagrad першою в Україні вибудувала повний цикл виробництва повнометражної 3D-анімації та довела, що український бренд можна продати за кордон. Тепер студія розвиває франшизу «Мавки» в міжнародній копродукції.
«Укранімафільм». Спадкоємиця анімаційного цеху Київнаукфільму та хранителька класичної школи. Навколо її майбутнього точаться професійні дискусії про перезапуск державної студії, а архів робіт залишається основою національної спадщини.
Незалежні студії та автори. Багато невеликих команд працюють як сервісні підрядники для європейських і американських замовників: роблять анімацію для серіалів, ігор, реклами. Паралельно вони запускають власні IP — від мультсеріалу «ТОТО» каналу «Бробакс», який представляли на міжнародному форумі Cartoon Movie у Франції, до авторських фестивальних стрічок. Така модель дає студіям стабільний дохід і досвід роботи за світовими стандартами.
Як технології змінили українську анімацію
Ще кілька десятиліть тому кожен кадр малювали вручну на целулоїді, а лялькову анімацію знімали покадрово, переставляючи фігурки міліметр за міліметром. Хвилина екранного часу могла вимагати тисяч малюнків і тижнів роботи цілої команди.
Перехід до цифрових технологій змінив усе. Сьогодні українські студії працюють у 3D-пакетах, використовують motion capture для реалістичних рухів персонажів і рендер-ферми, що обробляють складні сцени зі світлом, водою чи хутром. Велику роль відіграють IT-фахівці: технічні директори, розробники інструментів і pipeline-інженери автоматизують передачу файлів між етапами — від моделювання й анімації до рендерингу та композитингу.
Сильна українська IT-галузь стала перевагою для анімації: студії швидко впроваджують нові інструменти, зокрема рушії реального часу та генеративні технології. Водночас класичні техніки не зникли — 2D і стоп-моушн залишаються улюбленими форматами авторського кіно.
Старі українські мультфільми, які варто переглянути дорослим
Старі українські мультфільми цікаві не лише дітям: у них багато дорослого гумору, сатири та музики, яку хочеться наспівувати після перегляду.
«Пригоди капітана Врунгеля». Пародія на шпигунські фільми з десятками кіноцитат, які дитина не помітить, а дорослий оцінить. Пісні з мультфільму досі звучать як окремі хіти.
«Острів скарбів». Давид Черкаський поєднав анімацію з ігровими музичними вставками й створив іронічну версію класичного роману — сміливий експеримент для свого часу.
Серія «Як козаки…». Фольклорні мотиви, впізнаваний графічний стиль Едуарда Кирича і майже повна відсутність діалогів роблять ці історії зрозумілими для будь-якого віку.
«Енеїда» (1991). Анімаційна версія поеми Котляревського від Володимира Дахна — сміливе й дотепне прочитання класики. У 2026 році відреставрована версія відкрила фестиваль Linoleum, тож це гарна нагода відкрити її заново.
Саме ці стрічки найчастіше потрапляють у добірки «найкращі українські мультфільми», і вони чудово показують, наскільки сильною була київська анімаційна школа.
FAQ
Які сучасні українські мультфільми подивитися?
Почніть із «Мавки. Лісової пісні», «Викраденої принцеси: Руслан і Людмила» та «Микити Кожум’яки». Якщо цікаві нові українські мультфільми й авторське кіно, стежте за програмою фестивалю Linoleum та стрічками на кшталт «Київського торта».
Які найкращі українські мультфільми всіх часів?
До класики належать «Пригоди капітана Врунгеля», серія «Як козаки…», «Капітошка», «Острів скарбів», «Енеїда» та «Аліса в країні чудес». Із сучасних робіт до цього списку впевнено входить «Мавка. Лісова пісня».
Які українські анімаційні студії найвідоміші?
Найвідоміші — Animagrad (FILM.UA Group), що створює повнометражні 3D-стрічки, та «Укранімафільм», спадкоємиця Київнаукфільму. Поряд із ними працюють десятки незалежних студій, які виконують замовлення для іноземних компаній і розвивають власні проєкти.
Де дивитися українські мультики онлайн?
Класику зручно шукати на офіційних YouTube-каналах, зокрема в тематичних добірках Довженко-Центру та Суспільного. Сучасні повнометражні стрічки виходять на стримінгових платформах — наявність конкретного фільму варто перевіряти на сайті сервісу, бо ліцензії змінюються.
