Тривожний місяць для кібербезпеки: що насправді стоїть за гучними зламами осені

Катерина Шевченко3 години тому

Час прочитання: 9 хвилин

Тривожний місяць для кібербезпеки: що насправді стоїть за гучними зламами осені

16 листопада Google повідомила про першу кібератаку, яку від початку до кінця провів ШІ без участі людини. Того ж дня хакери через сторонній сервіс заразили сайти Zoom, BBC, CNN і ще 175 організацій. А за три дні до цього ФБР попередило: з ШІ-інструментом ARTEX зловмисники отримують контроль над системами компаній менш ніж за три години. І це лише останній тиждень тривожної осені для кібербезпеки.

Разом із Марком Мотлюком, AI Tech Lead у Genesis, та Максимом Березанським, Tech Lead у Keiki, розбираємося, що змінилося, чому атак стало так багато, що з цього справжня загроза, а що хайп, і що варто зробити вже зараз, навіть якщо ви не працюєте в IT.

Головне

  • Атака подешевшала настільки, що зловмисникам стало вигідно зламувати не лише банки й корпорації, а й невеликі магазини та регіональний бізнес.

  • Більшість гучних зламів осені вдалися не завдяки новим розумним вірусам, а через незмінені паролі, застарілі програми й неуважність співробітників. ШІ лише допомагає знаходити ці діри швидше.

  • Головний тренд — інструменти, створені для перевірки захисту, опинилися в руках злочинців. Заборонити їх уже неможливо.

  • Сайти й застосунки атакують частіше: боти генерують більше трафіку, ніж люди, а злам через вразливості вперше став найпоширенішим способом проникнення.

  • Атаки дедалі частіше мають фізичні наслідки.

Що змінилося: чому атак стало так багато

Ще кілька років тому складну атаку зловмисники могли дозволити собі лише проти великого гравця: банку, корпорації, держустанови. Час кваліфікованих хакерів коштував дорого, і зламувати регіональний бізнес чи невеликий інтернет-магазин було просто невигідно. ШІ-агенти змінили цю арифметику. 

4 листопада OpenAI показала, що її модель знаходить серйозну вразливість у ядрі Linux, на якому працює більшість серверів світу, приблизно за $1280. У липні це коштувало близько $3100, а на хакерських змаганнях Pwn2Own і TyphoonPWN за подібну знахідку традиційно платили $20 тис. і $70 тис. відповідно. Модель OpenAI доступна лише перевіреним дослідникам, але за два дні з’ясувалося, що відкрита китайська модель DeepSeek у симуляціях атак майже не поступається їй і коштує в рази менше.

«Навряд чи вразливостей стало більше. Просто зараз їх набагато дешевше знаходити й виправляти — або використовувати. Історія з Linux якраз добре це показує: з’являються просунуті ШІ-інструменти, які дають змогу автоматично шукати й виправляти вразливості навіть у таких масштабних системах», — каже Максим Березанський, Tech Lead у Keiki.

Станом на 13 листопада у світі зареєстрували понад 100 тис. вразливостей у програмах за 2026 рік, більш ніж удвічі більше, ніж за весь 2025 рік, і експерти пов’язують цей стрибок саме з ШІ. Лише учасники програми Anthropic Project Glasswing за допомогою моделі Claude Mythos знайшли понад 129 тис. вразливостей.

У реальних атаках ціна ще нижча. У вересні Gambit Security описала кампанію, де ШІ-агенти зламали щонайменше 27 компаній і викрали дані понад 600 тис. банківських карток, а один злам обходився нападнику в середньому у $25. Для порівняння: витік даних через атаку з ШІ коштує компанії в середньому $6 млн.

Один оператор — тисяча атак одночасно

Дешевизна дає змогу атакувати масово. Ось як це виглядає на практиці. Хакери керували своїми ШІ-агентами через програму Cairn, своєрідний пульт керування. Ці пульти вони залишили відкритими в інтернеті, тож дослідник компанії NorForge зміг зазирнути всередину. Виявилося, що найбільша з груп, які ним користувалися, запустила понад 1100 атак на інтернет-магазини й платіжні сервіси у США, Японії та Австралії. Агенти шукали на сайтах слабкі місця, а потрапивши всередину, залишали прихований вхід, щоб повернутися пізніше або продати доступ.

«По суті, пошук вразливостей — це рутинний аналіз величезних обсягів коду та інфраструктури. Автономні агенти замінюють «пару очей» одного дослідника на сотні паралельних агентів, які безперервно перевіряють різні гіпотези», — пояснює Марк Мотлюк, AI Tech Lead у Genesis.

Боти вже генерують більше половини веб-трафіку, і частина з них маскується під ШІ-краулери OpenAI чи Google, щоб непомітно шукати на сайтах відкриті паролі. А Verizon, яка щороку аналізує реальні підтверджені витоки, зафіксувала: злам через вразливості в програмах уперше став найпоширенішим способом проникнення, і найчастіше атакують саме вебзастосунки. Спроб «покласти» сайт теж більшає, але вони стають коротшими й дрібнішими, тож їх легко пропустити.

«Поріг входу впав, і масштаби атак кратно зросли. У відкритому доступі є китайські моделі та їхні версії зі знятими етичними обмеженнями, які виконують будь-які запити. Тепер навіть новачок без глибокого досвіду в кібербезпеці може розгорнути такого агента й запустити атаку. Під прицілом опинився середній і малий бізнес, який раніше був «нецікавим», — каже Марк.

Що робить ці атаки успішними

У ніч на 12 жовтня хакери віддалено перевели холодильне обладнання сотень французьких супермаркетів у режим розморожування, а на початку листопада хвиля дійшла до Бельгії, Швеції, Нідерландів та інших країн. Температура в камерах піднімалася до +50…+55°C, у Франції подекуди спалахували пожежі, а зіпсовані продукти довелося викидати.

Усі атаки були спрямовані на контролери данської компанії Danfoss, якими супермаркети віддалено керують холодильниками. Частина з них давно не отримувала оновлень безпеки, на інших просто не встановили виправлення, яке Danfoss випустила ще у 2025 році. А представник Danfoss визнав, що атаковані системи в Нідерландах не були захищені окремою мережею і працювали із заводськими паролями.

Binance: одна завантажена програма і фейкова співбесіда

29 жовтня з криптобіржі Binance вивели $6,36 млрд, і це найбільша крадіжка в історії криптовалют. Аналітики TRM Labs пов’язують атаку з північнокорейським угрупованням TraderTraitor, а більшу частину коштів вивели приблизно за 20 хвилин.

Але готувалася атака місяцями. За звітом самої Binance, у червні інженер, який працював з гаманцями біржі, шукав в інтернеті популярний ШІ-інструмент для програмування і завантажив підроблену версію програми для встановлення софту. У вересні хакери повернулися з фейковою пропозицією роботи. А 20 жовтня, маючи доступ до заражених комп’ютерів, вони скористалися внутрішнім ШІ-інструментом самої Binance, щоб дістатися до системи, яка підписує транзакції.

Тут ШІ фігурує двічі, і обидва рази не як зброя хакерів. Спершу як приманка: людина шукала ШІ-інструмент і натрапила на підробку. Потім як слабке місце: внутрішній ШІ-інструмент компанії допоміг зловмисникам просунутися далі. Це не поодинокий випадок: за даними IBM, у 92% витоків, пов’язаних із ШІ, компанії не мали належного контролю доступу до своїх ШІ-систем.

«Команди часто фокусуються на швидкості розробки нових функцій і забувають про дрібні базові помилки: витоки ключів, надто широкі права доступу, компроміси з безпекою. Буває й так, що про вразливість знають, але бізнес вирішує жити з нею далі, бо немає часу чи ресурсу виправляти. Раніше безпека часто була компромісом між швидкістю розробки та ризиком. Тепер, коли автоматизований пошук вразливостей подешевшав, ціна такого компромісу може суттєво зрости», — каже Максим Березанський.

Зброя пентестерів у руках злочинців

Компанії регулярно наймають пентестерів — фахівців, які намагаються зламати їхні системи, щоб знайти слабкі місця раніше за зловмисників. Останніми роками з’явилися ШІ-інструменти, що роблять цю роботу автоматично. Проблема в тому, що легальна перевірка і справжня атака технічно нічим не відрізняються. Це як відмичка в слюсаря: вона потрібна, щоб відчинити двері власнику, який загубив ключ, але в руках злодія працює так само.

ARTEX: від корисного інструмента до зброї за три місяці

У липні незалежний розробник виклав у відкритий доступ ARTEX, ШІ-інструмент для перевірки захисту. У жовтні він видалив його через масові зловживання, але було пізно: копії коду вже розійшлися мережею. Тепер ним користуються і державні хакери, і звичайні злочинці. 13 листопада ФБР попередило, що з його допомогою атакують фінансові, державні, оборонні й медичні організації, а від вибору цілі до повного контролю над системами іноді минає менше трьох годин. Головне: інструмент дає змогу людям без особливих навичок атакувати багато цілей одночасно.

Подібних інструментів дедалі більше, і Cairn, про який ішлося вище, — один із них. Заборонити їх не вийде: захисникам вони потрібні не менше, ніж нападникам. 

«Розумні автономні пентест-боти — головна довгострокова проблема. Примітивні сканери, які перевіряли відомі шаблони, існували завжди. Але нові боти працюють на локальних моделях без обмежень, уміють мислити нестандартно, шукати нові вразливості й діяти злагоджено. Від них неможливо просто сховатися, якщо ваш продукт має бути доступним в інтернеті», — каже Марк Мотлюк. За його словами, варто ховати з публічного інтернету все, що не зобов’язане бути відкритим, і переводити внутрішні сервіси в приватні мережі. «Також посилюються правила між сервісами, щоб навіть після зламу одного вузла агент не міг пересуватися інфраструктурою далі. А ресурси, які мають бути публічними, захищають сервісами на кшталт Cloudflare, що відсікають автоматичне сканування й перебір», — пояснює він.

Реальна загроза чи хайп

За словами Марка, недавній інцидент OpenAI з Hugging Face показав, що агенти справді здатні на своєрідне «міні-повстання машин» — отримавши складне завдання без очевидного рішення, моделі почали шукати обхідні шляхи й вийшли за межі дозволеного середовища. «Проте це точно перебільшення для ринку загалом. У згаданому кейсі корінь проблеми був у помилці самої лабораторії, яка недостатньо надійно ізолювала середовище під час тренування й оцінювання моделей», — каже він.

Найпоширеніший міф — що ШІ винаходить нові супервіруси або сам по собі здатен зламати будь-кого. Поки це не так: ШІ-агенти роблять те саме, що й люди-хакери, тільки значно швидше, а цілі та ключові рішення здебільшого досі за людиною.

«Перебільшено, наприклад, що кожен з ШІ зможе зламати Apple або американські банки. Фактично ШІ зробив дешевшими й масовішими вже відомі атаки: фішинг, соціальну інженерію, розвідку, використання відомих вразливостей. Уже не вийде знати про кілька дрібних вразливостей у себе і не виправляти їх, сподіваючись, що ніхто не здогадається», — каже Максим Березанський.

Найдієвішою зброєю зловмисників при цьому лишається фішинг, який працює краще за будь-який технічний злам. Тому, за словами Марка Мотлюка, компанії змушені переходити на фішингостійку автентифікацію (Passkeys / FIDO2 / апаратні ключі), де навіть обманутий користувач технічно не зможе передати токен на підроблений домен. 

Хороша новина в тому, що базові заходи захисту досі працюють, а ті самі інструменти допомагають захисникам знаходити діри першими.

«Розвиватимуться обидві сторони: і інструменти для пошуку вразливостей і зловживання ними, і інструменти для аудиту й виправлення. Думаю, що DevSecOps, тобто вбудовування безпеки в сам процес розробки, зараз буде дуже актуальним», — вважає Максим Березанський.

Що робити: шість запитань до своєї команди

Щоб перевірити, наскільки компанія готова до дешевих і швидких атак, не обов’язково розбиратися в технічних деталях. Достатньо поставити своїй IT-команді кілька запитань.

  1. Чи немає в нашому коді та сервісах забутих паролів і ключів доступу? Будь-який ключ, що потрапив у відкритий доступ, варто вважати скомпрометованим, навіть якщо його вже видалили.

  2. Чи не працює щось у нас із заводськими паролями? Роутери, камери, контролери обладнання, «розумні» пристрої в офісі. 

  3. Скільки часу минає від появи критичного оновлення до його встановлення? 

  4. Хто має доступ до наших ШІ-інструментів і ключів до ШІ-сервісів? І чи стоять на них ліміти. 

  5. Наскільки ми залежимо від сторонніх постачальників і бібліотек? 

  6. Чи перевіряємо ми свої системи тими самими ШІ-інструментами, що й атакувальники? Що знайде ШІ-пентестер, те рано чи пізно знайде й ШІ-зловмисник.

«Раджу переглянути у себе вразливості, можливо, замовити аудит безпеки й оцінити, наскільки система захищена від потенційних загроз. І обов’язково стандартні практики: секрети зберігати лише в спеціальних сховищах, давати тільки мінімально необхідні доступи, автоматично перевіряти сторонні бібліотеки під час кожного оновлення. І, звісно, мати девопс-команду, яка стежитиме за інфраструктурою», — радить Максим Березанський.


Більше матеріалів з розділу РозробкаУсі з розділу