Що відрізняє технології, які змінюють світ, від тих, про які забувають уже за кілька років? У своїй культовій книжці, яка незабаром вийде друком у видавництві Лабораторія, Джеффрі Мур пояснює, чому більшість інноваційних компаній не може подолати «прірву» між ранніми прихильниками технологій і масовим ринком. Спираючись на досвід провідних гравців індустрії, автор показує, як завойовувати довіру клієнтів, правильно позиціонувати продукт і перетворювати інновації на комерційний успіх. Мур розбирає стратегії маркетингу, продажів і масштабування, які допомагають компаніям перейти від перших користувачів до мільйонів клієнтів.
HBJ публікує уривок з книги «Подолати прірву. Як вивести на масовий ринок продукт, що змінює правила гри» — про масштабування цифрових продуктів, монетизацію та користувачів.
Головне в матеріалі
Цифрові продукти масштабуються за моделлю чотирьох передач. Джеффрі Мур, автор книжки «Подолати прірву», виділяє чотири етапи: залучення користувачів, заволодіння трафіком, мобілізацію відданих і монетизацію. Передачі вмикаються не по черзі, а взаємодіють між собою.
Усе починається із залученості. Продукт має бути настільки переконливим, щоб люди поверталися до нього знову й знову. Лише тоді є сенс масштабуватися й шукати переломний момент, після якого ринок сам штовхає компанію вперед.
Найцінніші користувачі — ті, хто вірить у продукт. Віддана меншість безкоштовно рекомендує його друзям і живить вірусний маркетинг, а стабільна лояльність захищає від відтоку клієнтів.
Монетизацію вмикають обережно і якомога пізніше. За принципом «повсюдність зараз, дохід згодом» росли YouTube, Instagram і Tumblr. Якщо почати заробляти зарано, «двигун заглухне» і решта передач загальмує.
Модель чотирьох передач для цифрового впровадження серед споживачів
Подолання прірви є моделлю В2В — і ніяк інакше. Коли для виведення технології, яка змінює правила гри, на ринок потрібна «важка артилерія», організації повинні відіграти активну роль на початку життєвого циклу, що пояснює широку застосовність цього підходу. Водночас у міру запуску дедалі більшої кількості технологій частіше уможливлюється поширення інновації, яка змінює правила гри, без безпосереднього залучення інституційної підтримки. Ласкаво просимо до світу Google, Facebook, YouTube, Skype і їм подібних.
Ці компанії також минули процес впровадження — саме так вони залишили за спиною орди конкурентів, — але для цього не долали прірви. Натомість їхня подорож радше схожа на нову пропозицію товарів широкого вжитку, де після пробних ринків ідуть запуски продуктів і масові просування. Проте навіть тут є відмінності в цифровому вимірі.
Онлайн-впровадження найкраще можна охарактеризувати через чотири основні дії:
Заволодіння трафіком.
Залучення користувачів.
Монетизація їхньої залученості.
Мобілізація відданих.
Назвімо це моделлю чотирьох передач, де кожна передача становить важливий внесок до масштабування цифрового підприємства. Водночас цей процес не є лінійним переходом від першої швидкості до четвертої. Усе відбувається так.
Спершу йде залученість. Чи можете ви створити цифровий (або опосередкований цифровими засобами) досвід, що є достатньо переконливим і відмінним, щоб кінцеві користувачі хотіли його повторити, бажано багато разів? Таке повторення формує модель споживання, перший ключ до масового ринку. Ви знайшли принаймні кількох собак, що залюбки їстимуть собачу їжу.
Коли передачу залученості запущено, настає час вмикати передачу заволодіння. Ці дві передачі взаємодіють, модифікуючи одна одну, у міру пошуку рішення другої великої проблеми, що постає перед молодим підприємством: чи можна масштабувати ваш переконливий досвід? Це означає зростання як з боку попиту (залучення нових користувачів, котрі зрештою хотітимуть чогось більшого або відмінного від ваших початкових користувачів), так і з боку пропозиції (запуск нового контенту або функціоналу продуктів для розширення пропозиції проти початкового варіанту). Масштабування завжди вимагає зміни пропозиції, а зміна пропозиції завжди позначається на масштабуванні (хоча необов’язково позитивно). Це не для слабкодухих.
Водночас у кінці тунелю є світло, чи точніше, переломний момент. Він визначальний для споживчого впровадження, як і для В2В. Перш ніж його сягнути, усі зусилля з масштабування вимагають влиття додаткового палива: якщо ви перекриєте постачання пального, система повернеться в початковий стан. Але, минувши переломний момент, вона знову стабілізується навколо нового статус-кво й навіть підштовхне вас уперед до нової «правильної» позиції. Утім, ви можете все зіпсувати (спитайте інвесторів Myspace або Groupon), проте для цього ще треба постаратися.
З огляду на контекст, мета етапу із заволодіння трафіком у споживчому життєвому циклі полягає в якомога швидшому подоланні цього переломного моменту. У всесвітній мережі, залежно від розміру цільового ринку, це може вимагати залучення від сотень тисяч до мільйонів користувачів на шляху до ще амбітніших цілей. Точку, у якій виникає переломний момент, не передбачити — її видно тільки в дзеркалі заднього огляду, — але коли вона постане, коли ви відчуєте, що світ штовхає вас уперед, а не назад, тоді, якщо ви досі цього не зробили, потрібно ввімкнути мобілізаційну передачу.
Мобілізація відданих передбачає «гіперзалучення» невеликої, однак голосної меншості споживачів, які вже продемонстрували схильність проповідувати від вашого імені і привертати прихильників. Вони це роблять, бо так сильно вірять у вас і вашу діяльність, що перетворили це на частину своєї ідентичності. Ви їм не платите — власне, це б їх образило: вони чинять так, адже тепер це частина їхньої особистості. Це просто змінює динаміку всієї ситуації. Саме тому у своїх популярних TED-виступах Саймон Сінек говорить: мета компанії-новатора не у веденні бізнесу з клієнтами, які потребують того, що ви маєте (що насправді є та повинно бути метою більшості усталених фірм), а у веденні бізнесу з клієнтами, які вірять у те, що й ви.
Рівень мобілізації споживача втілюється у трьох проявах. На найвищому це щось на кшталт проповідництва. Це ключ до вірусного маркетингу, де витрати на залучення клієнтів різко знижуються, тому що поточні споживачі діють як найкраща маркетингова кампанія. За шкалою лояльності клієнта це показник 9 чи 10 («Я б однозначно порекомендував це другу»).
Менший ступінь мобілізації прирівнюється до 7 або 8 («Напевне, я б порекомендував це другу») і не живить вірусний маркетинг, проте забезпечує втримання споживачів. Він дорівнює сталій відданості певному бренду — купуючи пиво, я вибираю безалкогольне Heineken чи Beck’s. Я не проповідую жоден із цих брендів, але завжди купую саме їх. Такий рівень залученості потрібний для запобігання відтоку клієнтів.
Коли мобілізація менша, а показник лояльності від 1 до 6 («Не впевнений, що порекомендую це другу»), це може бути ознакою будь-чого — від відкритості до переходу на інший продукт і простої відмови. Власне, за найнижчого рівня це радше свідчить про антипроповідництво — гірше за нього в споживчому маркетингу немає нічого, як у фільмі 2004 року про McDonald’s «Подвійна порція».
У споживчій моделі мета передачі мобілізації полягає принаймні в тому, щоби мінімізувати відтік клієнтів хоча б на рівні 2 відсотків на місяць (що надає вам пожиттєву цінність клієнта десь у чотири роки) і позитивніше на етапі зростання категорії, щоб катапультувати вас до гіперзростання. Тому ви починаєте працювати на мобілізаційній передачі, коли впевнені, що передачі залучення й заволодіння трафіком працюють, намагаючись скористатися прискоренням для подолання очікуваного переломного моменту.
Усе це приводить нас до четвертої та останньої передачі — монетизації. Хоча подолання прірви однозначно є моделлю оплати у процесі споживання, чотири передачі демонструють підхід URL (не uniform resource locator, уніфікований локатор ресурсу, а Ubiquity now, Revenue Later — «Повсюдність зараз, дохід згодом»). Більшість випадків великого інтернет-успіху серед споживачів у першому десятилітті цього століття дотримувалися такого підходу, вмикаючи передачу монетизації на дуже пізній стадії, подеколи аж після продажу двигуна монетизації (продаж YouTube до Google, Instagram до Facebook, Tumblr до Yahoo!).
Тут головна ідея така, що монетизація, незалежно від моменту запровадження, уповільнить три інші передачі. Вмикати її зарано або зашвидко — те саме, що різко відпустити педаль зчеплення в механічній коробці передач — двигун заглухне. Натомість мистецтво полягає в тому, щоби плавно ввімкнути монетизаційну передачу, мінімізувавши й увібравши її вповільнювальний вплив і нарощуючи оберти двигуна до максимальної швидкості якомога стрімкіше. У цьому контексті найголовніше — визначити оптимальну ціну для поточних і майбутніх прибутків. То нескінченна низка експериментів, що повинні постійно адаптуватися в міру реструктуризації ландшафту завдяки конкуренції та інновації.
Отже, це чотири передачі. Хоч спершу вони розвинулися незалежно від, а в деякому сенсі протилежно до моделі подолання прірви, на мою думку, надалі й передачі, і модель використовуватимуть у подвійному охопленні, коли дії в масах породжуватимуть хвилі масового впровадження, а інституційний маркетинг знаходитиме шляхи для інвестицій і капіталізації на їх основі. Це спонукатиме керівництво йти двома курсами паралельно, де переважатиме В2С, адже поки немає зчеплення із чотирма передачами, нічим заправляти монетизаційний двигун. Виникнення цієї моделі найімовірніше в галузях на перетині публічних і приватних інтересів та фінансування, як-от охорона здоров’я, освіта й державні та комунальні послуги, де визначальну роль відіграє і користувач, і робота інституцій.














