Карʼєру, продукт і команду ми будуємо системно, а стосунки чомусь лишаємо на волю випадку. HBJ публікує уривок із новинки видавництва «Віхола», книжки «Кохання без драми. Як плекати стосунки в парі», яку написала Марта Приріз. З уривка ви дізнаєтеся, які три переконання найчастіше заважають будувати близькість, звідки вони беруться і чому стосунки без напруги — міф.
Мікронавички для добрих стосунків. Про вартісні інвестиції вашого часу та зусиль
У школі нас багато чого вчили: розрізняти види корисних копалин, тварин, рослин та грибів, розуміти закони фізики й міркувати про відомі твори мистецтва. Проте не знаю, як у вас, а ми ні в школі, ні в університетах не проговорювали, як будувати романтичні стосунки. А як поводитися в них та реагувати на різні ситуації, які відбуваються незалежно від того, готові ми впоратися з ними чи ні,— і поготів.
Можливо, саме тому серйозні стосунки викликають розгубленість. Не дуже зрозуміло: як будувати добрі взаємини? Чи є якісь обов’язкові навички, які варто опанувати, щоб збільшити шанси на справжню близькість, довіру та радість від стосунків?
Я переконана: уміння будувати хороші стосунки потрібно вчитися. Навіть якщо ви абсолютно несподівано зустріли свою людину й початок стосунків не потребував особливих зусиль, а зближення було легким і невимушеним, це не означає, що їхній розвиток та поглиблення відчуття близькості можна залишити на волю випадку.
Перша: якщо в стосунках буває непросто або трапляються якісь виклики, значить, вони нам не підходять. Тут ідеться не про щось критичне, що загрожує нашому самопочуттю, здоров’ю або безпеці. Ні, радше про те, що за найменших труднощів варто завершувати стосунки, бо нібито в гармонійних взаєминах напруги не буде.
Друга: стосунки складуться самі собою, якщо так судилося. До того ж вони буцімто не потребують додаткових зусиль, часу та намірів, як, наприклад, задля розвитку власної кар’єри.
Третя: краще бути бодай з кимось у стосунках, лиш би не залишитися самотніми. Ця теза найчастіше звучить у голові голосами попередніх поколінь родини: батьків, бабусь, дідусів, які справді бачили в самотності загрозу не лише для виживання, а й для пошуку свого місця у громаді, місті чи селі, та й загалом у світі. Колись це мало сенс, а зараз погоджуватися на взаємини з будь-ким може стати загрозою нашому здоров’ю, насамперед ментальному, і навіть віддаляти від життя, яке б ми хотіли прожити. Схоже, теза про стосунки як запобігання самотності віджила себе й уже не має колишнього значення.
Ідеї, які ми носимо в собі з твердою впевненістю, зазвичай беруть початок у ранньому дитинстві або підлітковому віці, себто вони стійкі та дуже живучі. Було б добре спершу їх помітити. Запитати себе: «А що я думаю про побудову стосунків? Чи якась із трьох ідей, описаних вище, резонує в мені? Хто ті люди, які навчили мене певного ставлення до романтичного зв’язку? Взаємини яких людей вплинули на моє бачення того, як я можу поводитися в стосунках, яким чином їх вибудовувати та що толерувати?».
Дозвольте мені розповісти, як бачу романтичні стосунки я. У жодному разі не кажу, що мої переконання — істина в останній інстанції, а втім, вони можуть допомогти поміркувати разом і, сподіваюся, порозумітися.
У світі не існує стосунків, у яких не виникало би перешкод або проблем. Це я знаю напевно, ставши свідком сотень, якщо не тисяч, людських історій і таємниць у своїй практиці. Ба більше, в усіх романтичних стосунках, навіть у тих, які вважаємо зразковими, періодично з’являються напруга та незадоволення. Саме тому полишати партнера чи партнерку за найменших перешкод — не найкраще рішення, адже в такому разі доведеться йти від будь-кого. Тоді наша самотність буде не добровільною, а вимушеною.
Людям потрібні люди. У це я вірю понад усе. Якщо розбудити мене серед ночі й запитати, що б я хотіла донести всьому світу, я б, мабуть, почала з того, що людям потрібні люди. Вони ранять, проте і зцілюють. І справді, стати собою ми можемо тільки в стосунках з іншими людьми.
Уявіть собі: ви купуєте в місцевому квітковому магазині півонію, бутон якої тільки починає розпускатися. Приносите додому й розумієте: було б чудово побачити її цвітіння. Для цього рослині потрібен догляд: слід поставити квітку на сонце, якщо кімната виходить на тінистий бік, поливати, захищати від домашніх улюбленців, які можуть дуже легко її знищити, милуватися нею і пам’ятати, що вона зараз в процесі розквіту, тож цінувати це й плекати терплячість. А тоді вже святкувати цвітіння.
Так само і з близькими взаєминами в нашому житті. Вони, як і будь-що вартісне, потребують уваги, часу, зусиль та бажання. Тож, так, можна сказати, що будування стосунків — це праця. Утім, ця праця сповнена радості, сенсу і глибокого задоволення, бо ми працюємо над чимось, що є для нас дуже значущим і цінним.
Стосунки вкрай рідко складаються самі собою, мимохідь. А їхня підтримка й розвиток вже точно не можуть бути залишені на долю випадку. Якщо ми прагнемо взаємин, у яких хочеться бути, тоді маємо докласти зусилля, зокрема розвивати мікронавички — конкретні дії, які руйнують міф про те, що «все відбудеться саме собою».
